Безсоння (Інсомнія)
Безсоння – патологічний розлад сну, що супроводжується пробудженням в ранній час, важким засинанням і недостатньою тривалістю сну для повного відновлення сил організму.
Інсомнія є найбільш поширеною серед усіх розладів сну i її відчувають на собі приблизно від 6 до 15% людей, з них 84% – в складі іншого розладу, наприклад такого як депресія, тривожний спектр чи через медичні захворювання.
Частіше страждають жінки та люди похилого віку, а також пацієнти із неврологічними захворювання.
Два основні аспекти безсоння неодноразові труднощі з ініціюванням та підтримкою сну і порушення якості сну:
•затримка сну понад 30 хвилин
•сон менше 6 годин
•більше трьох пробуджень за ніч
•незадовільний сон
Види безсоння:
• Гостра (транзиторна). Тривалість до 1 тижня. Часто є наслідком емоційного стесу та зовнішніх чинників (шум, освітлення).
• Короткочасна. Тривалість від 1 до 3 тижнів. Внаслідок тривалих стресових або адаптаційних переживань.
• Хронічна. Тривалість від 3 місяців.
Симптоми безсоння
У разі безсоння скарги на порушення сну стають повторюваними та поділяються на такі види:
• пресомнічні — людина довго не може заснути, навіть за браком зовнішніх подразників: шуму, світла тощо;
• інтрасомнічні — сплячий часто прокидається серед ночі і йому складно знову заснути, є скарги на відчуття поверхневого сну й на те, що після пробудження людина не відчуває себе відпочилою;
• постсомнічні — навіть всупереч нормальній тривалості сну людина після пробудження не відчуває, що відпочила.
Причинами інсомнії є:
• стрес і психотравмувальні ситуації, для яких характерні порушення засинання;
• порушення гігієни сну (пізній відхід до сну, раннє пробудження, недостатність сну, нерегулярний сон);
• зміни в навколишньому середовищі (зміна часового поясу, змінна робота з порушенням циклічного ритму сну й неспання);
• захворювання, що спричиняють фізичний дискомфорт і супроводжуються больовим синдромом, оскільки виникає емоційне переживання факту власного нездоров’я або з’являються симптоми, що погіршують сон (біль, кашель, нічна поліурія), гіпертиреоз;
• психічні та неврологічні захворювання (пухлини мозку з локалізацією процесу в ділянках, що відповідають за процеси циклу «сон-безсоння», неврози), особливо ті, які супроводжуються депресією, зловживання психоактивними речовинами – алкоголем, кофеїном, харчовими добавками;
• прийом різних медикаментів – психостимулювальних засобів (кофеїн, деякі антидепресанти, симпатоміметики) та глюкокортикоїдів, тиреоїдних гормонів, протинабрякових і протикашльових засобів.
Діагностика:
⁃ детальний збір медичного, психіатричного /або психічного анамнезу, адаптованого до клінічної картини патології та симптоматики пацієнта
⁃ ведення щоденника сну протягом 7-14 днів
⁃ Також важливим залишаються опитувальники та психологічні тести:
→пітсбурзький індекс якості сну(PSQI)
→шкала сонливості Епворта (більше для оцінки іншого порушення сну)
→ індекс тяжкості інсомнії (Ch.Morin)
→ анкета дисфункційних думок та переконань (Сh.Morin)
⁃ актиграфія
⁃ полісомнографія
⁃ Додаткові дослідження (за потреби): лабораторні дослідження (ЗАК, тиреоїдна панель, печінкові та ниркові показники, С-РБ, гемоглобін, феритин, вітамін В12); ЕКГ, ЕЕГ, КТ/МРТ; циркадні маркери (мелатонін, температура ядра)
Психотерапевтичне лікування безсоння:
1. Когнітивно-поведінкова (біхевіоральна) терапія допомагає контролювати та усувати негативні думки та дії, які підтримують безсоння.
Згідно з медичними рекомендаціями КПТ рекомендується як перша лінія лікування!
Рекомендації AASM (American Academy of Sleep Medicine) рекомендують застосовувати хоча б один з компонентів КПТ при початковому лікуванні!
КПТ підходить для лікування пацієнтів з первинним безсонням, також можливе при супутньому безсонні!
Компоненти КПТ:
⁃ Просвітництво з приводу сну, гігієна сну.
У контексті КПТ психологічна освіта охоплює так звані правила гігієни сну стосовно деяких практик (спостереження за часом, фізичні вправи, вживання психоактивних речовин) і деяких факторів оточення (світло, шум, температура), що можуть як сприяти поліпшенню сну, так і призводити до його порушення
⁃ Біхевіоральні стратегії :
1. Обмеження тривалості сну – є одним із методів, створених для скорочення часу, який пацієнт проводить у ліжку, до проміжку, витраченого безпосередньо саме на сон і лише на нього)
2. Контроль стимулів (як терапевтичний інструмент) являє собою поведінкові інструкції, розроблені з метою відновлення асоціативних зв’язків між ліжком/кімнатою для спання та власне сном і приведення його до стабільного графіка сон–неспання.
Рекомендовано: 1) лягати в ліжко лише тоді, коли хочеться спати; 2) вставати з ліжка, якщо не можеш спати; 3) використовувати ліжко/спальну кімнату тільки для сну (не можна дивитись телевізор або читати); 4) щодня вставати вранці в однаковий час; 5) не дрімати протягом дня.
⁃ Релаксаційна терапія включає клінічні процедури, скеровані на зменшення тілесної напруги (м’язова релаксація, аутогенне тренування) або наявність нав’язливих думок під час засинання (тренування уяви, медитації).
⁃ Когнітивні стратегії (спрямовані на виявлення та подолання поширених помилок та переконань, пов’язаних зі сном, які можуть сприяти посиленню занепокоєння, тривоги щодо сну, а також впливу сну на здоров’я та денне функціонування)
Фармакологічне лікування:
Не заміняє лікування, дані препарати забезпечують симптоматичне полегшення стану пацієнта!
◦ бензодіазепіни: ефективні при короткотривалому лікуванні (≤ 4 тижнів), (мають повільнішу швидкість виведення, отже, кого турбують нічні прокидання і в кого є проблема із підтримкою сну протягом ночі- надаємо перевагу)
◦ агоністи бензодіазепінових рецепторів (гіпнотики),( z-ліки): ефективні при короткотривалому лікуванні (≤ 4 тижнів). Використовуються при проблемі з засинанням, тому що мають швидкий початок дії
Припинення прийому гіпнотиків має бути поступовим, із повільним зниженням їх дозування.
◦ антидепресанти із седативною дією, використовуємо якщо у пацієнта є депресія (при прийомі ліків слід враховувати, що дозування препаратів цієї групи під час терапії безсоння має бути значно меншим, аніж при клінічній депресії)!!!!!!
